У 1941 модельному році «Кадилак», марка, що стала синонімом розкоші, пропонувала своїм клієнтам вісім моделей із кузовами лімузин. Тут ми розглянемо найменшу з цих поважних машин.
Вісім лімузинів — і найменший серед них
На відміну від інших лімузинів 1941 року, які будували на подовжених колісних базах 3454,4 мм для «Серії 75» або 3505,2 мм для «Серії 67», модель, про яку йдеться, була створена в компактнішому форматі. У великих автомобілях легко вміщувалися пара відкидних сидінь за переднім диваном і скляна перегородка з електричним підйомним склом, що й робило їх справжніми лімузинами. Ця риса, яку називали «Імперським відділенням», дозволяла задньому «імператору» відгородитися від шофера. Якщо перегородка була передбачена, передні сидіння оббивали чорною шкірою, а не тканиною — це радше підкреслювало престиж пасажирів, ніж скромність, належну водієві.
Оформлення передньої частини всіх «Кадилаків» 1941 року було уніфікованим. Декоративні накладки з червоним центром, розташовані під фарами, закривають гнізда, передбачені спереду для додаткових протитуманних фар. На цьому екземплярі їх не замовляли, тому згодом на машину встановили «протитуманки» попереднього року. Дзеркала заднього виду тут рідні; їх монтували безпосередньо на заводі за додаткові чотири з половиною долари за кожне.
Седан, імперський седан чи формальний седан
Якщо клієнт обирав лише відкидні сидіння або не замовляв їх узагалі, автомобіль класифікували просто як седан, розрахований на п’ять-сім осіб і оснащений відкидними підставками для ніг у пасажирському відділенні. Такі елементи можна було вбудувати й в «імперський седан» або навіть у формальний седан, де замість третього ряду вікон був суцільний дах, якщо це зазначали під час замовлення.
Чим цей автомобіль незвичайний
Однак екземпляр на нашій сторінці вирізняється. По-перше, він зберіг стандартну колісну базу 3,2 метра, типову для «Кадилаків» 1941 року, тому салон коротший і не вміщує відкидних сидінь. По-друге, і передня, і задня частини салону оббиті сірою кордовою тканиною «Бедфорд», без шкіри взагалі. І все ж у ньому є характерне внутрішнє скло, що підіймається. То це «Імперський седан»?
Переднє відділення має таке саме оздоблення тканиною «Бедфорд», як і заднє. Під панеллю приладів, ліворуч від рульової колонки, розташований «перший і єдиний у світі автоматичний обігрівач-розморожувач», як гордо описував цей пристрій каталог компанії: «З ним вам навіть не доведеться встановлювати кондиціонер».
Справді, цей варіант «Серії 60 Спешл» у каталогах зазначено саме так: унікальна модифікація вже й без того унікальної базової моделі. Примітно, що в 1941 модельному році «Кадилак» узагалі не пропонував інших моделей з індексом 60.
Спідометр та електричний годинник обрамляють решітку, що закриває гучномовець вбудованого семилампового радіоприймача. Лівий верньєр — ручне налаштування, правий — регулятор гучності; крайня ліва кнопка — трипозиційний регулятор тембру, крайня права — вимикач, а п’ять між ними — фіксовані налаштування.
Звідки взялася «Серія 60»
Запроваджена 1935 року «Серія 60» спочатку стосувалася 16-циліндрових моделей «Кадилака». Вже наступного року система назв змінилася, і індекс 60 присвоїли найдоступнішим «Кадилакам», тоді як молодшу марку «Ла Саль» позначали числом 50. «60 Спешл» з’явився 1938 року як окрема модель і майже в усьому відрізнявся від інших машин «Серії 60».
Рама, створена для однієї моделі
Задуманий як розкішний і ексклюзивний автомобіль для вибагливого покупця, «60 Спешл» не був схожий ані на тодішні моделі «Кадилака», ані на зовні відмінні «Ла Саль», які також пропонував «Дженерал Моторс». Основою стала занижена рама з подвійним вигином довгих лонжеронів, завдяки чому вдалося відмовитися від підніжок і створити більш стрункий, цілісний дизайн. Раму розробили спеціально для «60 Спешл»: вона мала X-подібну поперечину для підвищення жорсткості на кручення і зменшувала загальну висоту автомобіля на 3 дюйми (76,2 мм).
Оздоблення з натурального горіха у верхній частині спинки переднього дивана з’явилося через наявність внутрішньої перегородки в салоні
Кінці м’якої ручки прикрашені помпонами. Попільничка, прикурювач і кнопка підйому/опускання скляної перегородки сховані під зсувною кришкою в підлокітнику.
Задні двері «60 Спешл» ширші навіть за двері лімузинів серії «Флітвуд 75» — 895 мм. Але задній підлокітник, який сильно виступає у дверний отвір, усе одно ускладнює доступ.
Дизайн Білла Мітчелла
Проєкт очолив молодий і талановитий Вільям Ларрі Мітчелл, якого всі називали просто «Білл». Призначений 1935 року, у віці 23 років, керівником відділу художнього дизайну «Кадилака», Мітчелл ідеально підходив для щойно створеного в «Дженерал Моторс» «Відділу естетики й кольору», який шукав нові творчі таланти. Під його керівництвом дизайн «60 Спешл» відійшов від тодішньої гладкої, округлої, «аеродинамічної» моди й запровадив більш кутастий образ із «крилами-валізами», який згодом став знаковим для американського автомобільного дизайну.
Запасне колесо звужує й без того не надто просторий багажник, але мода розміщувати колесо зовні ще не повернулася
Як він продавався і що змінилося
Новаторський дизайн сприйняли добре, і 1938 року «60 Спешл» продавався краще за всі інші моделі «Серії 60». До 1939 року «Серію 60» припинили, а всі восьмициліндрові моделі отримали уніфіковане, більш загострене оформлення передка з видовженими корпусами фар. «60 Спешл» зберіг характерний виступаючий багажник, блискучі рамки вікон і занижений силует. Того ж року з’явилася версія зі скляною перегородкою, а також опція зсувного даху — певна компенсація за відсутність відкритої моделі.
Двигун такий самий, як на всіх інших «Кадилаках» 1941 року: V-подібний, восьмициліндровий, робочим об’ємом 5179 см³ і потужністю 150 к. с. при 3400 об/хв.
Двісті автомобілів
Загалом моделі, показаної тут, виготовили лише 200 примірників; ще менше — тільки 185 — мали люк у даху 1941 року. Наступного року «Флітвуд 60 Спешл» утратив свій особливий кузов і став ближчим до «Кадилак Серія 61» і «62» 1942 року. Як компенсацію колісну базу збільшили до 3378,2 мм, що дало більше місця заднім пасажирам, а кузов прикрасили блискучими декоративними накладками. Модельний 1942 рік був скорочений через вступ США у війну: виготовили лише 1875 машин, із яких 190 мали внутрішнє опускне скло.
«Флітвуд 60 Спешл» — єдина модель «Кадилака», яка від самого початку виробництва не мала підніжок. Для неї характерний трьохоб’ємний кузов із виразним багажником
Вільям Мітчелл, візіонер, що стояв за «Флітвуд 60 Спешл», згодом став головним стилістом «Дженерал Моторс», і під його керівництвом було створено ще багато захопливих і красивих автомобілів.
Фото: Шон Дуган, компанія «Хайман»
Це переклад. Оригінал статті можна прочитати тут: Один із двох сотень: «Кадилак Флітвуд 60 Спешл» 1941 року в розповіді Андрія Хрисанфова
Опубліковано Лютий 06, 2025 • 6хв на читання
