Третю частину моїх нотаток про «Теслу» було написано вже давно. Однак попередні матеріали (Частина 1, Частина 2) змусили мене замислитися: чи справді я зачарований своїм електромобілем, чи лише переконую себе в його привабливості? Тому протягом останніх двох місяців я дивився на «Теслу» значно критичніше, оцінюючи її не як нову цікаву електронну іграшку, а як автомобіль сам по собі — і це змусило мене повністю переписати власний погляд.
Другий погляд на сам автомобіль
Критично оглядаючи свою «Теслу», я обійшов її навколо й уважно роздивився з усіх боків. Це не той автомобіль, на який хочеться щоразу озиратися, відходячи від нього. Проте на тлі конкурентів, обтяжених важкими батареями, «Тесла Модель 3» має цілком гармонійні пропорції. Вона не змушує перехожих обертатися, але виглядає досить стильно, особливо з додатковим спойлером із вуглецевого волокна, що додає трохи шарму. Оновлена «Модель 3» помітно ефектніша.
Усередині: планшет, кермо та два важелі
Інтер’єр мені подобається з багатьох причин, але передусім своєю радикальною мінімалістичністю. У просторі є лише планшет, кермо та пара важелів. Чисто, світло й повітряно. Салон «Тесли» здається напрочуд просторим, і це відчуття посилює не лише відсутність нагромадження кнопок і перемикачів, а й панорамний дах, що заливає салон світлом, та білі сидіння — про практичність поки що промовчимо.
Оббивка сидіння до та після хімчистки: відчуйте різницю!
Якщо відкинути початковий «вау»-ефект, за розмірами салон «Тесли» приблизно такий самий, як у мого колишнього BMW 320d покоління F30. Посадка так само зручна — низька й доволі вертикальна.
Ергономіка: вдалі та сумнівні рішення
Загалом «Тесла Модель 3» поєднує як розумні, так і спірні ергономічні рішення. Наприклад, камери в передніх крилах чудові. Завдяки вдалій аеродинаміці вони залишаються чистими й потрібні не лише автопілоту: перемикання важеля покажчика повороту вмикає їх до завершення зміни смуги, тож сліпої зони не залишається. За звичкою я все одно дивлюся і на центральний екран із зображеннями камер, і в дзеркала. Центральний дисплей є головним пунктом керування: відмінна графіка, швидка реакція та безліч функцій — від технічних даних до «Нетфлікса» й аркадних ігор.
А от керування склоочисниками реалізоване невдало. Потрібен один помах? Натисніть кнопку на торці лівого підкермового важеля. Хочете подати омивач? Натисніть сильніше. Для зміни режимів треба заходити в екранне меню, хоча останні оновлення дозволили частково керувати ними коліщатками на кермі. Та все одно ніщо не зрівняється зі зручністю простого руху важелем, особливо коли під час руху треба швидко очистити скло після бризок від вантажівки. Є й автоматичний режим, але він працює непередбачувано: може не реагувати на сильний дощ або несамовито терти сухе скло.
Дверні ручки та два багажники
Серед інших подразників — втоплені дверні ручки. Їхня незручність очевидна, особливо взимку. На щастя, вони механічні, і зазвичай достатньо впевнено натиснути на них.
Кришки багажників завершують список моїх претензій. У «Тесли» два багажники. Передній узимку швидко вкривається снігово-крижаною кіркою й стає непридатним до використання; це теж наслідок аеродинамічної форми, і навіть висока швидкість не здуває сніг. Конструкція заднього багажника призводить до того, що весь накопичений сніг під час відкривання падає прямо всередину — схоже на недогляд під час аеродинамічної оптимізації й точно не додає практичності.
Самі багажники цілком зручні. У передньому можна зберігати зарядні пристрої, рідину омивача та інші необхідні автомобільні речі, а також невеликі предмети на кшталт рюкзака. Задній використовується за прямим призначенням для більшого багажу, а його містке підпілля заслуговує окремої похвали за практичність.
Чого в автомобілі немає
Продовжуючи оцінювати свою «Теслу Модель 3», зазначу кілька речей, яких мені бракує: насамперед обігріву лобового скла та керма — у каліфорнійській специфікації їх немає. Можна ще поскаржитися на посередню шумоізоляцію, хоча для мене це ніколи не було серйозною проблемою. В іншому «Модель 3» дає більш ніж достатньо комфорту: чудові паркувальні датчики й камери, зручні сидіння, багато місця для речей між передніми кріслами, відсутність центрального тунелю та добра оглядовість.
Чому кожен недолік здається більшим, ніж є
Можливо, ви помітили, що недолікам я приділив більше уваги, ніж перевагам. Причина проста: володіння «Теслою» схоже на володіння «айфоном». Ніби нічого особливого, але все зроблено максимально зрозумілим і зручним. Саме тому будь-який недолік на такому тлі здається значно серйознішим, ніж він є насправді.
То як вона насправді їде?
Тут «Тесла» беззаперечно сильна. Вона чудово реагує будь-коли й за будь-яких умов. Електричне прискорення захоплює, особливо коли сімейний седан дозволяє випереджати спортивні автомобілі. Щоправда, за кілька тижнів цей захват минає. Залишається активна безпека: можна легко влитися в потік або уникнути зіткнення. У межах дозволених швидкостей «Тесла» справляється з усім без напруження.
Керованість? Це ще одна сильна сторона. Коротке гостре триспицеве кермо забезпечує дуже чіткий зворотний зв’язок, а маса автомобіля розподілена правильно. Усі складові для вдалої їзди є. Але є суттєве застереження — вага. Я завжди віддавав перевагу компактним і легким автомобілям і вважаю «Мазду MX-5» майже ідеальною. Маса «Тесли» у 1,8 тонни відчувається постійно.
Уявіть, що ви прийшли на балет. Ви сидите в залі й дивитеся, як витончені балерини легко ковзають сценою. Але через любов до телевізійних комедій у другій дії засинаєте. Прокидаєтеся лише тоді, коли балет уже закінчився, а на сцені незграбно підмітає кремезний прибиральник. У цій метафорі «Мазда MX-5» — балерина, а «Тесла Модель 3» — той важкий прибиральник.
Вага, плавність ходу й гальма
Керування «Теслою» нагадує штовхання важкої праски по дошці — наслідок низького центра ваги завдяки батареї в підлозі. Таке рішення має чимало переваг, але традиційні шанувальники бензинових авто (вибачте, Михайле Йосиповичу) можуть їх не оцінити. Зворотний бік малого крену кузова та жорсткої підвіски — нестача плавності ходу. На добрих дорогах «Тесла» їде добре, але погане покриття відразу виявляє її жорсткість, а 19-дюймові колеса з низькопрофільними шинами ситуацію не покращують.
Гальма теж не вселяють мені особливої впевненості. Попри рекуперативну систему, яка має допомагати супортам, гальмівного зусилля ніби бракує. «Модель 3» зупиняється зі 100 км/год за 46 метрів — на цілих десять метрів довше, ніж BMW F30. Відчуйте різницю.
Зрештою треба прийняти: хороша динаміка та чутливе кермо не гарантують задоволення. Воно приходить з іншого — наприклад, із чудової стійкості повного приводу на слизькій дорозі. Там, де задній привід вимагає точності, «Тесла» дозволяє просто впевнено натиснути на акселератор.
Їзда однією педаллю і чого вона вимагає
Автомобіль також підтримує їзду однією педаллю завдяки рекуперативному гальмуванню, яке перетворює кінетичну енергію автомобіля на електричну. Воно не заряджає батарею суттєво, але сповільнює машину настільки ефективно, що такий стиль водіння стає природним. Дуже швидко для помітного сповільнення достатньо лише відпустити акселератор, а педаллю гальма майже не користуєшся.
У цього є власні труднощі. Через рідке використання гальмівні диски можуть іржавіти, особливо в місті. «Тесла» навіть передбачила режим, який періодично «прочищає» диски, прибираючи поверхневу іржу.
Звикання до рекуперативного гальмування також вимагає переучувати деякі звички — наприклад, під’їзд до лежачих поліцейських або проходження різких поворотів. Щойно ви відпускаєте акселератор, автомобіль починає сповільнюватися й завантажувати передні колеса. Через це нерівності дороги можуть відчуватися жорсткіше, ніж у звичайному автомобілі.
Автопілот — у межах його нинішніх можливостей
Попри ці нюанси, привабливість технологій «Тесли», зокрема напівавтономного керування, залишається сильною. Повний потенціал автопілота поки не реалізований через обмеження навігації, але базові функції на кшталт адаптивного круїз-контролю та утримання в смузі значно полегшують їзду трасою. Іноді автомобіль помилково сприймає ухил дороги як перешкоду й несподівано сповільнюється, але загалом ці системи позитивно впливають на комфорт керування.
Чи було воно того варте?
У підсумку володіння «Теслою» виявилося для мене прагматичним вибором. Вона економно й ефективно задовольняє мої потреби в сімейному автомобілі без тієї емоційної прив’язаності, яка часто супроводжує водіння. Це раціональні, хоч і дещо безпристрасні стосунки з машиною, яка виконує обіцяне: забезпечує ефективне й практичне пересування та час від часу дивує своїми можливостями. Якщо умови зміняться — наприклад, з’являться збори за пільги для електромобілів — моя прагматична прихильність може похитнутися на користь цікавіших, хоч і менш ефективних автомобільних альтернатив. Як завжди, життя покаже.
Фото: Микита Ситников
Це переклад. Оригінальну статтю можна прочитати тут: «Тесла» для шанувальника бензинових авто. Частина третя: навіщо все це?
Опубліковано Серпень 08, 2024 • 8хв на читання
